Головний фактор урожайності ріпаку – фермер!

Посуха в Канаді спричинила неймовірне: імперія каноли розпочала закуповувати для своїх переробних заводів ріпак в Україні. І ця ситуація може стати традиційною, адже Канада надзвичайно потужно нарощує перероблення і щонайменше може звільнити частину зовнішнього ринку, зокрема європейського, для інших гравців.

А у нас, між іншим, невеличкий парадокс: ціни на світовому ринку ростуть, в Україні підтягнулися до 660 доларів за тонну, але площі в країні вже другий рік поспіль зменшуються. Причина зрозуміла: щоб вирощувати ріпак, треба грати справжню технологічну симфонію й ніде не сфальшивити. Чи зможуть колись генетики перетворити ріпак із симфонічної на попсову культуру, знає Мирослав Парій, директор Всеукраїнського наукового інституту селекції.

СІЯТИ РІПАК ІЗ МУЗИКОЮ ТА ШАМПАНСЬКИМ

– Один фермер навів мені причину, чому він ніколи не вирощуватиме ріпак: «У нас в районі немає достатньо кваліфікованого психіатра, який би потім лікував мої нерви». Коли генетика дасть змогу зробити ріпак не такою нервовою культурою?

– Ніколи. Ріпак – це виклик.

Насправді для спеціаліста, який дотримується технології, немає великих проблем.

Окрім: дефіциту вологи, шаленої кількості шкідників…

– Зими…

– Так, зими… Хоча насправді зима – це трішки перебільшення. Щоб зняти цю проблему, потрібно розуміти, що все починається із сівби.

Тому замість того, щоб купувати крутий комбайн за скажені гроші, варто насамперед придбати класну сівалку. Бо чим краща сівалка, тим більшою буде врожайність.

Я зараз їжджу Україною та бачу, що відсотків 20 втрачається саме через неякісну сівбу.

Так-от, якщо ріпак входить у зиму нагодований, здоровий, зелений – йому не страшні приморозки 20 – 25 градусів нижче нуля.

– Проте сівба – то також окремий виклик! Коли генетика зробить, нарешті, з дратівливо дрібного насіння ріпаку, чий розмір і викликає такий величезний головний біль під час сівби й збирання, нормальну велику технологічну насінину?

– Ріпак – він капустяний. Я не знаю родичів, які б мали насіння більшого розміру. Відповідно, в рамках генетики цього роду знайти певні способи збільшення насіння буде дуже важко. Радше це будуть трансгенні рослини, які з’являться років за 15 – 20.

От зменшити – можна. До речі, що менше насіння, то краща схожість.

Щодо складнощів…

Аграрії повинні до своєї роботи ставитися, як до жінки. Шампанське, музика, свічки – і все складеться, як треба, дитина потім виросте щасливою. Важливе ставлення до процесу.

І ріпак не виняток. Подивіться на кукурудзу: в нас її в середньому отримують 6 – 7 тонн, хоча її потенціал 24 тонни. Соняшнику отримують 2,5 тонни, хоча можна й 6 тонн. І чомусь вони не нервують, а з ріпаком нервують!

– Тому, що з 7 тоннами кукурудзи ти в нормальному плюсі, а з ріпаком, у разі невдачі, – легко в мінусі.

– Перший і головний шкідник ріпаку – це фермер або агроном. Ніколи ріпак не зможе стати попсовою культурою. Зате коли в агронома перший раз вийшло, все склалося, його потім від ріпаку за вуха не відтягнеш.

НІКОЛИ РІПАК НЕ ЗМОЖЕ СТАТИ ПОПСОВОЮ КУЛЬТУРОЮ. ЗАТЕ КОЛИ В АГРОНОМА ПЕРШИЙ РАЗ ВИЙШЛО, ТО ЙОГО ПОТІМ ВІД РІПАКУ ЗА ВУХА НЕ ВІДТЯГНЕШ

ЯК ВИВЕСТИ ВИСОКО­ВРОЖАЙНИЙ СОРТ РІПАКОВОГО ФЕРМЕРА

– Може селекція змінити реакцію примхливого ріпаку на стреси?

– Чутливість ріпаку до негативних факторів пов’язана з тим, що це культурна рослина. Їй можна повернути всі ознаки стійкої дикої, але тоді вона втратить ті характеристики, що й роблять ріпак сільськогосподарською культурою.

Фактично це зробити можна, але не потрібно. Навіть узявшись за селекцію ріпаку в цьому напрямі, ми прийдемо до зменшення врожайності.

Яскравий приклад з українськими коноплями. Українські коноплярі вели селекцію на врожайність, урожайність – понад усе. А тепер настав час, коли прийшли китайці. І виявилося, що врожайність – це добре, але якість волокна в нас нікуди не годиться.

Або ми одну ознаку покращуємо, або іншу. Не буває все в комплексі.

Тому слід не ріпак створювати для будь-яких умов, а агронома навчати працювати з цією культурою. Ріпак передусім потребує селекції фермерів!

– Тоді в чому ж актуальний пріоритет генетики ріпаку?

– Знайти гетерозисні комбінації (гетерозис – здатність гібридів першого покоління, одержаних у результаті неспорідненого схрещування, мати підвищену продуктивність і стійкість у порівнянні з батьківськими формами. – Ред.).

Якщо для кукурудзи вони від самого початку формувалися, то в ріпаку йде шалена мішанина. Це легко побачити: коли певна компанія вистрелює по врожайності будь-якої культури, це значить, що вона знайшла нову комбінацію.

Комбінації для ріпаку, що давала б гетерозисний ефект і лягла би в основу класної генетики, ще не знайдено.

– А який фактор домінуватиме в збільшенні врожайності?

– Фермер, звичайно! (Сміється.) Потенціал ріпаку 6 тонн. Скільки помилок зробить агроном або фермер, настільки менше він і отримає.

З боку генетики прогрес іде в бік архітектоніки рослини. Якщо подивитися на ріпак, який вирощували раніше, то він мав потужне головне стебло. Зараз у сучасних форм добре розвинене кущення, багато гілок, багато суцвіть, дрібніше листя.

Зміщується баланс від зеленої маси до маси насіння. В чому велика перевага ріпаку? В нього головний орган, що фотосинтезує після цвітіння, – стручки. І це дуже важливо.

Проте варто тримати в голові: якщо ми лише підвищуватимемо врожайність, може погіршитися вміст масла.

Другий важливий напрям – захист від комах. Жодна культура немає стільки шкідників і такого бажання її з’їсти. Як це реалізувати? Наприклад, модифікувати геном, змусити рослину виробляти Bt-токсини.

– Однак у США ситуація з Bt-культурами дуже непроста. Не кажучи вже, що у нас ще потрібно зняти законодавчий бан на ГМ-культури.

– Непроста, оскільки там наперед бачать проб­лему появи стійкого шкідника та наперед її вирішують. Слід підмішувати насіння звичайних форм до стійкого або смугами сіяти.

Якщо вдасться реалізувати й запровадити таку технологію для ріпаку – це 30 – 50 років без додаткового пестицидного навантаження.

Втім, у ріпаку є істотна проблема. Він місцевий, давно живе на наших теренах, і він хрестоцвітий. Комахи, що ним харчуються, теж місцеві, а їдять ще багато його родичів. Відповідно, вони входять у локальні ланцюги харчування. Якщо ми зробимо стійкий ріпак, він може схреститися з дикими видами, якими не зможуть харчуватися всі ці комахи, і далі ланцюгом – пташки, орнітологи тощо.

Однак вихід є: існують розробки, що дають змогу створити генетично ізольовані рослини, що не зможуть перезапилятися з іншими видами. Тоді можна буде зробити стійкий до комах ріпак, без зайвого тиску на природне середовище. Це не тільки збільшить урожайність, а й відчутно зменшить витрати на засоби захисту.

– Розтріскування стручків?

– Це більш міфологічна проблема, ніж реальна. Її давно вирішено для сучасних гібридів. Звісно, якщо збирати на півдні, під час суховію, якщо рослини перестояли, то розтріскуватимуться. Проте якщо заходити на поле рано-вранці, коли є волога, проблеми немає.

Генетично можна зробити, щоб стручок узагалі не розкривався. Однак тоді істотно ускладниться обмолот.

У нас була ділянка з таким проміжним результатом під час роботи над одним гібридом. Два рази потрібно було пропускати через обмолот.

– Як щодо ефективнішого використання вологи, керування респірацією ріпаку?

– Ріпак і так має достатній воскоподібний наліт та добре відновлюється після відповідного стресу.

Знову ж таки, все впирається у вчасну сівбу. Коли рослина розвинена, в неї потужна коренева система, вона дістане собі вологу.

Можливо, варто попрацювати, в межах роботи над архітектонікою, і над кореневою системою, зробити її ще потужнішою та глибшою. Для кукурудзи й сорго таку роботу в генетиці давно проводять.

– Жирнокислотний склад олії? Більше дорогих харчових складників, омега-3, омега-6? Білок?

– Жодних проблем, тільки дайте клієнта! В нас є програма з редагування геному в напрямі високоолеїновості. Можна й профіль жирнокислотний легко змінювати. Однак це нішевий продукт, тут потрібно конкретне замовлення.

А от збільшення рівня білка для ріпаку не актуальне. Він і так надто високий. І це якраз те, що робить ріпак однією з найкращих культур на олію, як це не дивно. Ріпаковий шрот найцінніший з усіх олійних культур – до 50 % білка. Куди ж більше?

Нині навіть є невеличкі компанії, які шукають способи використовувати ріпакові протеїни в харчуванні людей.

SMART CROP ДЛЯ SMART-АГРАРІЯ

– Ходять легенди про органічний ріпак…

– Органічний ріпак у нас є, 300 га в Бессарабії в одному господарстві. Я був здивований, як органічними пестицидами господарство б’є «вльот» усіх комах. Звичайно, є проблема з бур’янами, проте вони отримують до 3 тонн без зрошення.

Якщо ріпак – це виклик для фермера, то органічний ріпак – узагалі найвищий рівень.

Хоча, послухайте, дві тисячі років фермери нормально вирощували ріпак за органічними технологіями. Що змінилося? Ріпак сам бореться з бур’янами, він закриває поверхню. Знову й знову повертаємося до вчасної сівби. Коли рослина заходить у зиму, поле закрито. Коли вона виходить, старі листки мульчують землю, і швидко йде ріст нових. Бур’яну немає де вилізти.

– Чим цікава ваша селекція на ринку, де домінує імпорт? Однак не про ціну як перевагу, ок?

– Та про ціну я й не збирався, це набило оскому!

Зазвичай національні компанії люблять говорити: наші гібриди адаптовані до умов України. Нісенітниця! Немає адаптації до умов України, бо в нас немає жодних унікальних умов!

Наші гібриди високоврожайні, й у порівнянні з конкурентами ми посідаємо 2 – 3 місце. Проте це надто тісний п’єдестал, оскільки різниця за умови дотримання технологій – десятки кг на га.

Насправді якщо фермери уважно подивляться на маркетингову політику всіх компаній, то побачать, що їм продають не генетику, не гібриди, а технологію.

Тому тут є нюанс. Коли фермери купують технологію, в них вище врожайність. Коли фермери купують насіння та не вкладаються в правильну технологію, гібриди стають менш урожайними.

Через таке ставлення фермера різниця на практиці може становити тонни.

– Проте для людей, які бачать у ріпаку нервову культуру, технологічний супровід – це не тільки додаткові витрати, а й певна перевага, страхування від ризиків власних неправильних рішень.

– Відбувається певна селекція. Нині наше насіння купує той розумний фермер, який упевнено почувається з ріпаком. А розумні фермери навчені на іншій селекції й знають технології. Наші фермери не хочуть пакети, адже розуміють, як реалізувати переваги продукту, як керувати маржинальністю.

Наприклад, наші гібриди Паркер та Блекстоун стійкіші проти фітотоксичної дії багатьох ЗЗР. Цим грішать дешеві, не завжди якісні генерики. Це відчутно, приблизно на 50 доларів на га, може зменшити витрати на пестициди за тієї самої врожайності.

Те саме стосується фунгіцидів, гербіцидів.

Ми не хімічна компанія, це не наш бізнес. Ми перебуваємо в тій фазі, коли наші гібриди дають топову врожайність, але доступні. На цей час у нас у певному розумінні немає конкурентів. Ми єдина компанія, яка на високому сучасному рівні займається селекцією ріпаку та насінництвом в Україні!

Тому ми шукаємо велику дистриб´юторську компанію, яка допоможе нам швидко взяти свої 20 % ринку України. Крім того, можемо запропонувати дизайнерську селекцію під клієнта.

Якщо не знайдемо таких партнерів – рухатимемося самостійно, але повільніше.

– Фермер любить «супровід», любить консультантів, які приїжджають до нього якомога частіше. Як ви це потягнете?

– Самі не зможемо потягнути супровід у масштабах усієї країни, безпосередньо відвідувати поля наших клієнтів.

Однак у нас є план – використовуватимемо сучасні технології, роботу на дистанції. Ріпак – це справжній smart crop. Ну а ми знайдемо для нього smart-рішення.