Купувати потрібно не землю, а воду

МИ ВХОДИМО В РИНОК, НЕ МАЮЧИ ДАНИХ СТОСОВНО СТАНУ ҐРУНТІВ

Світ сьогодні надає надзвичайну увагу ґрунтам. Хартії, конвенції, закони, субсидії, дотації, найсучасніші технології – залучені будь-які механізми, щоб зберегти цю складову продовольчої безпеки, цей незамінний і складно відновлюваний природний ресурс. Втратити його легко, а відновити дуже часто – неможливо.

Як дізнатися про актуальний стан? На жаль, ґрунтово-картографічні матеріали дуже застаріли. Останнє великомасштабне обстеження ґрунтового покриву в Україні було проведено впродовж 1957–1961 рр. із дальшим корегуванням на окремих територіях. Ми вважаємо, що наразі ці застарілі дані відповідають реальності лише на 30–50%. Тобто ми входимо в ринок, не маючи даних стосовно стану ґрунтів. Однак об’єктом ринку є земельна ділянка з ґрунтовим покривом!

Тому ми вважаємо правильним поновити ґрунтово-картографічний матеріал, провести повторне великомасштабне ґрунтово-агрохімічне обстеження на всій території країни, бонітування та оцінювання якості земель України. Тим більше, що ризики для інвестора можуть бути досить суттєвими. В нас на 12–14 млн га ґрунти деградовані, і тільки через недобір продукції на цих територіях щорічні втрати сягають 35–40 млрд грн. І земельний ринок цього не пробачить.

Ми вважаємо, що тільки приблизно на 30–35% площі сільськогосподарських земель ґрунти у гарному стані, ще на 30–35% – у задовільному, а близько 20% – у незадовільному. Ми втратили приблизно 30% гумусу, скрізь ущільнення, знеструктурення, кіркоутворення, зниження вмісту поживних речовин.

Відповідно, неуважному під час вибору ділянки інвестору доведеться вкладати чималі кошти в підвищення врожайності та відновлення родючості ґрунтів.

– Де земля найбільш недооцінена та приваб­лива?

– Усі, як правило, звертають увагу на південь України, де геокліматичний потенціал надзвичайно високий. Проте варто враховувати такий чинник як посухи.

В Україні найбільшим дефіцитом для всіх зон є дефіцит вологи, який фіксується на 80% території. Якщо рухатися з північного заходу на південний схід, то через кожні 100 км дефіцит вологи в ґрунті зростає на 10–15 мм, а в період від сівби до збирання врожаю – на 5–10 мм (залежно від культури та фази розвитку).

От чому Німеччина й Франція навіть на гірших ґрунтах отримують вищі врожаї, ніж ми.

Тому недооціненою в нас є північ країни. В дерново-підзолистих, сірих лісових та опідзолених лісостепових ґрунтів – високий потенціал, водночас вони не мають того гострого дефіциту вологи, який шкодить сьогодні чорноземам. А чорноземи наші деградують, вони втратили переважно свій високий рівень, і зараз це ґрунти середнього рівня родючості.

– Посередники будуть продавати інвесторам орні ділянки, на яких, згідно з обмеженнями, не можна вести таку діяльність. Чи може це стати ризиком для покупця?

– Слід розуміти, що якщо деякі позиції законодавства, зокрема Закону про охорону земель, не виконуються сьогодні фактично, це не робить їх нереальними. Зараз я з великим задоволенням прочитав рішення Ради національної безпеки та оборони України (березень 2021 р.), де прописані певні дії з обстеження ґрунтового покриву, організації моніторингу, оптимізації земельних угідь, розробки концепції державної програми охорони ґрунтів, досягнення нейтрального рівня деградації земель.

Проблема ж у тому, що ґрунт у нас досі не є об’єктом права та об’єктом охорони. В нас же земельне законодавство, а ґрунт як такий випав із правового поля. Звісно, нам потрібен закон про збереження ґрунтів та охорону їх родючості. Ґрунт повинен стати не тільки об’єктом використання, а й об’єктом охорони.

А інвестору потрібно розуміти, що якщо він узяв ділянку, наприклад, з ріллею на еродованих схилах, то коли нарешті запрацює система контролю, він цю ріллю може втратити та ще й отримати певні штрафні санкції.

– Кожен бачить своє слабке місце в земельній реформі. Де ви помітили больову точку?

– Головна помилка земельної реформи – теза, що власник прийде і сам буде розв’язувати питання, пов’язані з охороною ґрунтів і родючістю. Ідеологи земельної реформи взяли за фундамент надзвичайно хибну думку, вони все звели до форм власності на землю, а питання організації контролю й охорони ґрунтів відійшли на другий план.

Проте чи здатен власник, наприклад, займатися комплексними протиерозійними заходами самостійно, без підтримки держави?

Жоден землекористувач не зможе розв’язувати проблеми захисту чи відновлення ґрунтів власним коштом, такі роботи недешеві. Важливо розуміти, що такі заходи дуже часто не приводять до швидкого зростання врожайності, але виконувати їх необхідно, щоб зберегти родючість ґрунту і стабільність урожаїв довгостроково. Агротехнології повинні бути ґрунтоохоронними та ґрунтозбережувальними.