Від воїнів – до кооператорів
#громади #менеджментЯк захисники України та члени їхніх родин із Доманівської та Мостівської ОТГ Миколаївської області об’єднались у кооператив, щоб заробляти на життя та підтримувати родичів загиблих на війні на Донбасі
Учасниця кооперативу
«Оберіг» Антоніна Ковальчик:
«Ми знайшли тут новий сенс…»
ЗНАЙТИ НОВИЙ СЕНС
Ця історія про працьовитих чоловіків і жінок, які своїм прикладом доводять, що спільними зусиллями можна здолати будь-які труднощі та досягти вагомого результату. П’ять років тому учасники війни на сході України, повернувшись у Доманівку та Мостове Миколаївської області, знову зустрілися з давньою проблемою – безробіттям. Нічого не змінилося за ці роки. Регіон як був у глибокій депресії, так і не вийшов із неї. Після недовгих роздумів дійшли висновку, що треба діяти за принципом: «Під лежачий камінь вода не тече». Легко сказати, але як реалізувати його людям, які не мають жодних бізнесових навичок, не обізнані з аграрними технологіями й ситуацією на ринку та яких ще й досі переслідують привиди війни?
«Війна змінила наших чоловіків і нас також. Можна багато разів возити їх на психологічну реабілітацію, але це не дасть результату, якщо немає гідної роботи. Для ветерана, який повернувся з війни, вкрай важливо робити корисну справу, знайти новий сенс у житті…» – вважає учасниця кооперативу «Оберіг» Антоніна Ковальчик.
Найперша думка: зайнятися фермерством. Проте що вирощувати, як і куди збувати? За кордоном зазвичай звертаються до державних дорадчих служб, котрі радять, який бізнес вибрати, виходячи із ситуації на ринку в регіоні, допомагають скласти бізнес-плани для одержання грантів і кредитів. Однак в Україні таких служб немає. Держава вже кілька років поспіль проголошує курс на розвиток малого та середнього бізнесу в аграрному секторі, однак забуває про створення головних інструментів такої політики.
Проте український південь повниться чутками про діяльність канадського проєкту UHBDP, що підтримує аграрні стартапи. Вирішили звернутися – в лоб же не вдарять. Співпраця з проєктом та фондом «Ласка» розпочалася з відвідування агрономічних заходів, які проводили ці організації. За допомогою консультантів вивчали різні моделі бізнесу та форми реєстрації. Вирішили створити кооператив, який заснували 18 учасників, з яких шестеро жінок та двоє інвалідів.
«Чому саме кооператив? Тому, що така форма господарювання та власності будується на довірі, а ми довіряємо один одному, бо знайомі з дитинства, пройшли випробування війною. Та головне, нам потрібен гурт, щоб об’єднати зусилля та підтримувати один одного морально…» – зауважує заступник голови СОК «Оберіг-Агро» Степан Ковальчик.
«ЧОМУ САМЕ КООПЕРАТИВ? ТОМУ, ЩО ТАКА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ВЛАСНОСТІ БУДУЄТЬСЯ НА ДОВІРІ, А МИ ДОВІРЯЄМО ОДИН ОДНОМУ, БО ЗНАЙОМІ З ДИТИНСТВА, ПРОЙШЛИ ВИПРОБУВАННЯ ВІЙНОЮ»
КООПЕРАТИВНА АКАДЕМІЯ
Бізнес-ідея полягала в тому, щоб цілорічно вирощувати в закритому ґрунті плодоовочеву продукцію, котрої гостро бракує в цьому регіоні, віддаленому від великих ринків і торговельних мереж. Місцеві жителі сезонну продукцію, вирощену на городах, з’їдали, а потім з осені до весни або сиділи без вітамінів, або споживали привозну продукцію втридорога.
Наступне питання – земля, причому єдиним масивом. Тодішня місцева влада виділила її… на території полігону твердих побутових відходів. Хлопці схопилися за голови: та тут же нічого не виросте! Однак вирішили не відступати. Знали, що UHBDP допомагає лише тим, хто сам зробив кілька кроків до успіху, тобто виявив кмітливість, працелюбність і впертість. Це був перший тест на спроможність кооперативу. Можна лише уявити, яких фізичних та моральних зусиль коштувала ця справа «Оберегу». Врешті-решт розчистили площу. Зробили аналізи ґрунту: він виявився не лише придатним, а й значно багатшим від сусідніх полів, бо на цій площі десятиліттями нічого не вирощували. Словом, це була цілина, яку підняли учасники кооперативу. Вирішили поставити теплиці, щоб вирощувати плодоовочеву продукцію: салати, огірки, томати, перець, капусту та інші види ранньої зелені. Проте перш ніж узятися до справи, знову сіли за парти Кооперативної академії, де пів року в рамках проєкту «АгроРеАдапт» опановували агрономію, маркетинг, бухгалтерський облік.
«Навіть якщо тобі дали грант, за який ти щось там збудував, придбав якесь обладнання, але не вмієш із цим працювати, то, в принципі, – це все. Крапка в твоєму бізнесі. Без знань і практичних навичок не буде нічого. Я навіть не думав, що колись таке скажу, але навчання насправді стоїть на першому місці», – переконаний Степан Ковальчик.
«НАВІТЬ ЯКЩО ТОБІ ДАЛИ ГРАНТ, ЗА ЯКИЙ ТИ ЩОСЬ ТАМ ЗБУДУВАВ, ПРИДБАВ ЯКЕСЬ ОБЛАДНАННЯ, АЛЕ НЕ ВМІЄШ ІЗ ЦИМ ПРАЦЮВАТИ, ТО, В ПРИНЦИПІ, – ЦЕ ВСЕ. КРАПКА В ТВОЄМУ БІЗНЕСІ. БЕЗ ЗНАНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК НЕ БУДЕ НІЧОГО»
ГЕРОЇЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
На всіх етапах реалізації проєкту його супроводжували консультанти UHBDP. Особливо кооператори вдячні Зеновії Єлінській, котра всім серцем уболівала за успіх справи. Закритий ґрунт потребує зрошення. Так, систему вже монтують, вода незабаром піде, але тим часом рослинки хочуть пити. Цю проблему беруть на себе героїчні дівчата. Якщо бракує грошей, у гру вступає ентузіазм. Доставляли воду із різних джерел відрами, пластиковими пляшками. Коли випав сніг, носили його ззовні до теплиці. Перший урожай отримали ранньої весни 2021 року – понад 200 кг редису, який споживачі розмели за кілька днів. Перший успіх надихнув кооператорів, вселив віру у власні сили. Можемо! Ще з більшим запалом кинулися обладнувати дві інші теплиці розміром 10х30 м, де потрібно змонтувати систему крапельного зрошення, підвести світло, встигнути до початку опалювального сезону зробити опалення. Дівчата працюють у розсаднику, який між собою називають «пологовим будинком»: спочатку висіюють насіння в ящики, опісля сіянці пересаджують. Тим часом дозрівають перші огірочки, томати й молода картопля, на які вже облизуються місцеві споживачі, бо продукція буде значно дешевшою і смачнішою (майже органічною) від привозної.
– Такий проєкт дуже актуальний для нашого депресивного регіону, бо ми розташовані далеко від автомагістралей, у районі немає великого виробництва, а поля належать до зони ризикованого землеробства. Будемо раді іншим таким стартапам. Проте для їх реалізації потрібна земля. За той час, коли сільські ради не розпоряджалися своїми угіддями за межами населених пунктів, виникло багато плутанини. Багато ділянок опинилося поза контролем громади. З 73 тис. га під ріллею перебувають 53 тис. га, понад 14 тис. га – у власності, але поки невідомо чиїй. Слід наводити лад у цій сфері, а тому ми поступово проводимо інвентаризацію, збираємо базу даних, створили постійну комісію, яка вирішує ці питання. Направили звернення в прокуратуру, поліцію, НАЗК. Проблем дуже багато: землю роздавали всі кому не лінь, а відповідальність за її використання тепер лягає на ОТГ. Отаких занедбаних земель, які ми надали в користування кооперативу, в нас ще дуже багато. А тому будь-яка ініціатива щодо їх використання працюватиме на розвиток громади, – зауважує Доманівський селищний голова Віктор Власюк.
ПАЛИВНІ БРИКЕТИ
Кооператори ввійшли в бізнесовий смак. Консультанти напоумили їх виготовляти паливні брикети із зеленої маси. Допомогли придбати необхідне обладнання та змонтувати його в селі Мостове. Питання сировини не стоїть. Є чимало невгідь, придорожніх смуг, які після розчищення можуть дати достатньо зеленої маси. На черзі й підрізування та омолодження дерев, це теж сировина для виготовлення пелет. Цех із брикетування має доволі солідну потужність – 250 кг продукції на годину, це дає надію на те, що мешканці Мостового та навколишніх сіл будуть забезпечені альтернативним паливом. Перші дві тонни паливних брикетів передали двом сім’ям добровольців, які загинули на війні.
– Овочі плануємо вирощувати не лише в закритому, а й у відкритому ґрунті. Хочемо посадити власний сад, щоб для початку забезпечити хоча б свої потреби вітамінними продуктами, – ділиться планами голова СОК «Оберіг-Агро» Володимир Федоренко.
– Цим хлопцям та дівчатам, а також усім, хто виявлятиме підприємливість, я допомагав і допомагатиму, бо вони своїм прикладом показують, що не завжди потрібно їхати за кордон, аби заробити. Є багато можливостей і тут, вистачило б терпіння, знань, а хорошу справу завжди підтримають ті, хто бачить перспективу громади, – додає голова ОТГ.
СОК «Оберіг-Агро» став прикладом для інших ветеранів Миколаївської області: за рік тут утворилося ще три кооперативи «атовців». А нещодавно ветерани, які працюють на землі, об’єдналися в Асоціацію ветеранського агробізнесу. 
