Віктор Андрійчук: «За вісім років роботи в нас немає жодної відмови!»

Дефіцит довіри з боку вітчизняних аграріїв до агрострахування як інституту сягає своїми коренями в початок нинішнього століття. Про те, що послугувало появі цього дефіциту й що може посприяти тому, аби крига недовіри до агрострахування скресла, бесідуємо із заступником директора департаменту андеррайтингу та продукт-менеджменту страхової компанії ARX Віктором Андрійчуком.

– Під брендом ARX наша компанія працює в Україні вже третій рік, до того часу 12 років діяла як AXA, – розповів Віктор. – Тепер ми стали під надійне плече канадського Fairfax Financial Holdings. Агронапрям розбудовували в компанії AXA впродовж шести років і вже два з половиною роки розвиваємо в Україні агрострахування під брендом ARX.

– Що являє собою нинішній ринок агрострахування в Україні?

– Ринок агрострахування в Україні радше відсутній, ніж присутній. У нас застраховано менше 3% площ, а щорічний обсяг зібраних премій коливається в межах $10 млн. Це мізер для такої аграрної країни, як Україна. Для порівняння: в Польщі – найближчій нашій сусідці – обсяг зібраних премій перевищує $150 млн, а обсяг оброблюваних земель там практично вдвічі нижчий, ніж в Україні. Ніде у світі агрострахування не розвивається без державної підтримки, адже це дороге задоволення для агровиробника. Маржинальність за окремими культурами не дає змоги включити 8–12% у річному циклі виробництва на агрострахування. Відповідно тією чи іншою мірою компанії використовують державну підтримку. Вона, зазвичай, має вияв у субсидуванні частини страхового платежу. Ми вітаємо рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів…

– Закон №5104…

– Так, закон №5104 (ухваленню якого, до речі, передувала ґрунтовна робота, в котрій і ми брали участь, нас чули та дослухалися до наших думок, що найголовніше), яким закладено основи (свого роду стартовий крок на тривалому шляху) для надання субсидій агровиробникам під окремі культури, що будуть визначені міністерством. Перша цеглина є! Починати планують з озимої пшениці й надалі поширюватимуть суб­сидування на інші культури: кукурудзу, соняшник, можливо, ріпак.

– Йдеться про весняно-літній період?

– Так. Наскільки нам відомо, в бюджеті на поточний рік передбачено 50 млн грн на надання цих субсидій. Тут має бути симбіоз енергії всіх учасників, зокрема Міністерства аграрної політики і продовольства, регулятора – Національного банку, який має встановити певні чіткі правила допуску страхових компаній до цього ринку. Нині вони видали відповідне положення. Важливо, щоб це не перетворилося на ситуацію 20-річної давнини, коли лише наявність ліцензії дала змогу страховим компаніям взяти участь в освоєнні цих субсидій, іншими словами – в допуску до ринку державних коштів, які виділяються на підтримку агровиробників.

– Однак агрострахування, даруйте на такому визначенні, штучний товар і не кожній страховій компанії до снаги ним опікуватися…

– Так, назагал є до десятка страхових компаній, які серйозно опікуються агрострахуванням, інвестують свій час, свої ресурси в цей вид агрострахування навіть без держпідтримки.

– Натомість, почувши про держпідтримку, вервечки охочих потягнулися до цього корита.

– Саме так: коли немає державної підтримки, ніхто не хоче звертати увагу на цей вид страхування, а щойно з’являється держпідтримка, всі думають, що тут обертатимуться чималі гроші й варто швиденько заявити про свою участь у цьому. У всіх відразу з’являється досвід, усі все вміють робити, скрізь опиняються агрономи в штаті. На слушне запитання, чому вас не було в агрострахуванні досі, відповідають, зазвичай, так: опікувалися цим видом страхування раніше, 15–20 років тому. Проте часи змінюються, в агросектор приходять модерні технології, фермери стають вибагливими, використовують нові цифрові рішення. Слід йти в ногу з часом, завжди тримати руку на пульсі. Наша компанія з цього ринку ніколи не йшла, ми вісім із половиною років займаємося цим видом страхування і без держпідтримки, відвідуємо семінари, популяризуємо цей напрям страхування в нашій державі, інвестуємо в IT, в певні рішення, які дають змогу конт­ролювати кумуляцію та моніторити стан посівів on-line тощо. Є контракти з перестраховиками. На належному рівні облігаторні ємності. Тримаємо персонал у штаті, що спеціалізується на цьому виді страхування. Ми зрештою виплачуємо страхові відшкодування.

– Яка була максимальна виплата?

– 24 млн грн. І ми, не чекаючи грошей від перестраховиків, виплатили цю суму буквально за два тижні. Було це 2019 р., а страховий випадок – посуха. Це був індексний продукт на базі індексу вологості ґрунту. І коли чуємо тепер про те, що окремі страхові компанії гучно заявляють: ми можемо виплатити 2 млн грн чи 10 млн грн, то іронічно усміхаємося. Такі заяви виглядають – щонайменше некоректними. Збитки за агрострахуванням можуть сягати сотень мільйонів гривень, і не потрібно якоїсь катастрофи, аби це трапилося. Тисяча гектарів ріпаку на весняно-літній період – це обсяг відповідальності близько 80 млн грн. Середня врожайність 3,5 т/га за космічної ціни на ріпак, яка є цьогоріч (понад 20 000 грн/т), – гра варта свічок! А 1000 га ріпаку навіть град може вибити. У нас був випадок, коли 600 га ріпаку було пошкоджено за два тижні до збирання врожаю в Івано-Фран­ківській області. Врожайність істот­но зменшилася, ми зафіксували страховий випадок і виплатили 6,5 млн грн. Якби град був ще сильнішим, обсипався б весь ріпак, і ми б заплатили, напевно, десятки мільйонів гривень. Отже, ми повністю підтримуємо позицію Нацбанку, суть якої полягає в тому, аби встановити певні критерії допуску на цей ринок, аби було надійне перестрахування в рейтингових перестраховиків, аби була наявність бодай кількарічного дос­ві­ду, аби були підтвер­джені виплати, підтверджені премії, а в штаті були наявні люди, які можуть цим опікуватися. Нацбанк встановив й окремі вимоги до резервування. Ми разом із Національною асоціацією страховиків України хочемо подати пропозицію про вимоги до платоспроможності цих страховиків. Одне слово, прагнутимемо зробити все від себе залежне, аби через рік це не перетворилося на те, що будуть якісь заявлені збитки, натомість не матимемо виплат. Аграрії напрочуд чутливі до різних фінансових інститутів.

– Їх чутливість, ба навіть скепсис, незрідка зумовлені відповідним негативним дос­відом…

– Часто-густо на семінарах чи днях поля питаєш в аграріїв: хто з вас потерпав від поганих погодних умов? Усі піднімають руки. Далі запитуєш: а хто страхувався від них? У кращому разі один-два, а інколи взагалі ніхто з присутніх. Далі запитуємо: чому? Основною причиною є брак довіри до страхових компаній. Двадцять років тому в Україні запустили агрострахування з державною підтримкою. Відтак був сплеск страхових платежів. І була погана зима, а з понад тисячі заявлених випадків відшкодування дістали лише кілька фермерів. А, як відомо, задоволений клієнт розповість трьом колегам про свій захват, а незадоволений – десяти про своє обурення.

І майже вся аграрна Україна дізналася, що страхові компанії не роблять виплат, а угоди були з високою 50%-вою франшизою, високими комісіями, незрозумілими цінами. Цей негативний досвід запав у пам’ять. Та часи змінюються. За вісім років нашої роботи в агрострахуванні в нас немає абсолютно жодної відмови. Підкреслю: жодної! В агрострахуванні, в принципі, відмови бути не може, адже подія не залежить ані від нас, ані від фермера. Звісно, якщо все по-чесному, укладено прозору угоду з чіткими умовами, й ніхто з клієнтів не ставить собі за мету заробити на страхуванні. Агрострахування – це додаткове хеджування ризиків сільгоспвиробників.

– Які інші причини відмови від агрострахування?

– Донедавна, десь років сім поспіль в Україні були сприятливі погодні умови. Й деякі аграрії, заколисані цією погодною прихильністю, вважали, що їх нічим уже не налякати.

– Грому немає – навіщо хреститися…

– Так, грому немає, граду немає, посух не було – навіщо страхуватися! Проте, як свідчить досвід останніх двох років, а надто 2020-го, часи змінюються. Торік на Одещині був жах – страшенна посуха! 2021 р. в тих регіонах, де була посуха торік, відбувся точковий сплеск попиту на агрострахування.

– А наскільки дошкуляють гради аграріям?

– Цьогоріч маємо понад пів десятка таких страхових випадків. Градобої стали доволі частими, їх період вельми розширився. Із травня по серпень культури можуть бути пошкоджені градом. Раніше вважалося, що період небезпеки від градів досить короткий – до кількох тижнів, а тепер, надто на Західній Україні, фермери, які добровільно купують страхування врожаю, здебільшого звертають увагу на покриття від пойменованих ризиків. Якщо з’явля­ється на ринку клієнт, котрий виявив бажання укласти угоду агрострахування, то про це знають основні гравці ринку. Якщо це великий обсяг відповідальності (4–5 тис. га ріпаку для прикладу – це 200–300 млн грн відповідальності), то ми пропагуємо навіть механізм співстрахування. Ми воліємо розділити обсяг відповідальності та прийняти, наприклад, по 50% ризику з іншою надійною компанією.

– Якщо ринок агрострахування в рослинницькій царині невеличкий, то годі й казати про тваринництво…

– Так, там одиничні угоди. Програми, власне, розподіляються на три типи: 1) страхування від пойменованих ризиків: пожежа, стихія, нещасні випадки тощо; 2) додаються інфекційні хвороби, але ті, які не належать до категорії епізоотій; 3) власне, епізоотії. Проте виключаються певні покриття, які нам не дають змоги здійснювати перестраховики без окремого погодження. Якщо, наприклад, перестраховики бачать, що в Україні є відчутні спалахи АЧС (африканської чуми свиней), то вис­нують, що наша країна перебуває в зоні великого ризику й на відповідний рік не дають покриття АЧС, чекають кращого року.

– Із нашої розмови випливає, що агрострахування – невдячна річ. Звідси запитання: чому ARX працює на цьому ринку?

– Абсолютно невдячна! Ми – компанія номер один за підписаними преміями, збираємо близько 3 млрд грн, а обсяг агрострахування в нас становить менше 1%. Проте інвестуємо чимало в цей продукт. Є багато агрокомпаній, в яких періодично з’являється потреба в агрострахуванні. Раніше, коли в нас не було відповідних продуктів, ми відмовляли їм, але надалі відкрили такий напрям, щоб їх задовольнити. Нині маємо всі можливості запропонувати клієнту чимало індекс­них продуктів. Ми не відірвані від життя, яке вирує в Україні, й бачимо, що в агросектору колосальний потенціал. Не може Україна, яка за окремими культурами є передовою у світі, залежати від щасливого випадку. Раптом – щось, і це стане колосальною проблемою для нашої держави.

Як убезпечитися? Краще від надійного додаткового механізму агрострахування людство нічого ще не придумало. Ми продовжуємо інвес­тувати кошти й час у цей напрям і прагнемо пока­зати на різноманітних форумах, конференціях, що аг­ростра­хування (не високомаржинальний, а допо­міжний продукт) в Україні є! Агрострахування – це не 100-мет­рівка, а такий, знаєте, забіг на довгу дистанцію. І ми з неї не зійдемо!