На діамантових землях
#менеджментРозмова про ринок і стратегії з керівником «Агроекології» Глібом Лук’яненком
СПОГАД
Я був у середині серпня в Михайликах і бачився з Семеном Свиридоновичем Антонцем. Ми поговорили про незвичайні витівки клімату і згадали, скільки пройшли край полів пліч-о-пліч.
– Пам’ятаю я те поле пшениці, – сказав Антонець, – на якому ми стояли разом, Юрію Івановичу, Писаренко, Самородов…
І я пам’ятаю. Весною це було. Унікальна для всього світу технологія Семена Антонця, двічі Героя України, зробила ґрунти настільки багатими й виповненими гумусу, що за трактором йшли десятки лелек, збираючи хробаків.
Це не просто паї, не просто земля. Це діамантова земля, і опікується нею сьогодні нащадок – Гліб Лук’яненко, практикуючи систему Семена Свиридоновича. Систему, яку вивчають і у Голландії, і у Японії, а продукцію, вирощену в «Агроекології», купують і в Швейцарії.
КУРСОМ СТАБІЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ
З господарем діамантових земель, молодим енергійним директором «Агроекології» Глібом Лук’яненком по-домашньому сиділи за столом і говорили про підсумки щедрого року, про жнива…
– Так вже ж майже закінчилися жнива, – зауважив Гліб.
– А що у вас вродило по органіці?
– У нас стабільно, з року в рік, пшениця близько 4 т, спельта – 4–5, ячмінь дав 3,5 т, овес нівроку, 4+. А зараз будемо збирати льон і просо. По льону теж, сподіваємось, як завжди, під 2 т буде, а просо цього року очікуємо понад 3 т. Такі в нас справи.
– Непогані справи. Однак результати дещо відрізняються від інтенсивного рослинництва. Вас не знічує, що у вас 4 т, а у всіх 8 або 6?
– Дотепне запитання, чому це нас повинно знічувати? Можна зібрати 10 т, а заробити на них 3 копійки, а можна зібрати 3 т і заробити на них 3 гривні. Питання в затратах, у цінах на продукцію. Тут немає підстав знічуватися. От якщо в органічному землеробстві фінансовий результат із гектара буде гірший, ніж в інших, – то тут є над чим замислитися. Це значить, що погано попрацювали. Якщо фінансовий результат не гірше, а навіть краще, ніж в інших, то шкодувати нічого.
– Ясно. Скажіть, а як зараз? Ви ціни моніторите? На звичайне зерно, на органічне?
– Ми аналізуємо процеси, адже ціна на органічну продукцію відштовхується від неорганічної ціни. Обов’язково ми ціни моніторимо. Проте в нас діяльність так вибудувана, що ми попередньо поконтрактувалися по якихось конкретних позиціях і коливання цін на наші результати не впливають.
– Ну, а зараз як ви пікові точки оцінюєте? Це ж навіть неорганічна кукурудза була по триста, а скільки була органічна?
– Я, чесно кажучи, за кукурудзою не стежив, бо ми фуражну на продаж не вирощуємо.
– Зрозуміло.
– Раніше у звичайні роки (не такі як цей – екстремальних цін, виняток із правил) здебільшого органічна кукурудза в FOB від € 220 стартувала і до 280, FOB Херсон чи Одеса.
– Тобто ви задоволені результатами цього року?
– Рік ще триває, але загалом задоволені.
– А як ведеться з тваринництвом? А молочка? І ще ж у вас тисячі курей породи ломан браун на вільному випасі, чи вдається збалансувати виробництво і збут яєць?
– Ми задоволені виробництвом яєць. Перший цикл у нас закінчився, але ми не ставили завданням отримання максимального прибутку, доки канали продажу не налагоджені. Відтак я б оцінив по яєчному напряму ефективність як задовільну, більшого ми, як реалісти, й не очікували. Поставлені плани ми виконали – вийшли на намічені рубежі, на плановану відпускну ціну й нині вже знаємо, що на наступний цикл ми завантажені. Тепер у нас головне завдання – знайти канали збуту, щоб подвоїти обсяг виробництва, ми будемо розширювати цей напрям.
– А які проблеми у вас з пошуком каналу збуту?
– Головна проблема – ємність ринку, тому що це органічні яйця, елітної якості, їх готова купувати обмежена кількість людей.
– Однак, я думаю, що це не тільки про яйця, проблема поширюється й на іншу органічну продукцію.
– Звичайно, йдеться в принципі про органічну продукцію. Всі основні проблеми – мала ємність ринку. Я зустрічав дані, не знаю, наскільки вони достовірні, але внутрішній ринок України у $ 25 млн оцінили.
– $ 25 млн? Це органічний? Увесь?
– Увесь. На сайті «Органічної України», здається, бачив. Я не готовий на чомусь твердо наполягати, тому що лише мимохідь переглянув. Тобто я не думаю, що це з виробленою продукцією, це конкретно внутрішній ринок споживання, бо там у них певна аналітика по молоку була… $ 25 млн – це вони таку цифру наводили. Де вони її взяли, я поняття не маю.
МОЖНА ЗІБРАТИ 10 т, А ЗАРОБИТИ НА НИХ 3 КОПІЙКИ, А МОЖНА ЗІБРАТИ 3 т І ЗАРОБИТИ НА НИХ 3 ГРИВНІ.
ЧИ БУДЕ УКРАЇНА ОРГАНІЧНОЮ
– Це окреме питання до інформації, до джерел інформації. На жаль, достовірної інформації в нас не сертифікують, і часто-густо цифри люди пишуть навмання. Проте давайте від початку. З чого взагалі, ви вважаєте, почалося органічне виробництво продовольства в Україні?
– Можна навіть не ворожити й не шукати оцю вашу сертифіковану інформацію. Органічне виробництво в Україні почалося з ідеї, це абсолютно точно, інших варіантів немає. Не секрет, що хімічні засоби захисту рослин дуже серйозно шкодять людям. Учора мені потрапила на очі передача цікава на ютубі, там ішлося про мафії в Радянському Союзі, і хоча заснув, не додивився про мафію, почув історію одного чиновника. Там під ним було 40 000 гектарів землі, в Узбекистані. Він абсолютно втратив адекватність, вигадав собі, що він якийсь феодал. Увесь район під себе підім’яв, робітників практично поневолив, але історія про інше. Це відбиття ідеології червоних директорів, я такої філософії не поділяю. Раніше можна було тільки таким способом заробити, а зараз простіше людину зробити своїм союзником, і тоді не треба з пістолетом у неї над головою стояти. Коли людина працює не під примусом, у неї мотивація набагато вища. Коли наш Семен Свиридонович Антонець побачив цей вплив хімії на людський організм, тоді й почалося органічне землеробство. Він метою свого життя зробив виробництво агропродукції без хімії при збереженні показників. А далі почалося, і далеко не з вищих технологій, навіть у світовому розумінні. У нас є партнер – «Рапунцель», німецька сімейна компанія, вони мають цікаву історію. Власник компанії походить з руху хіпі. Тоді в Німеччині не було поділу на органічну-неорганічну продукцію, була продукція з натуральних складових. Вони випікали натуральний хліб, вантажили у хіпі-бусик «Фольксваген», їздили по країні, по ярмарках, знаходили однодумців, хто прагнув до споживання та виробництва натуральних продуктів. Зараз у музеї компанії стоїть старомодна чавунна ванна, вони в ній змішували різні пластівці й виробляли мюслі. Нині вони виросли до високотехнологічної, авторитетної у світі компанії-органік. Однак це люди ідеї. Ми працювали безпосередньо з Хервартом, який був керівником внутрішнього контролю якості. Він виїжджав у господарства, щоб визначити, наскільки виробник, окрім технології в полі, відповідає цінностям компанії. Херварт поїхав до Африки, щоб там впровадити технології органічного вирощування продукції, не заради грошей, а заради ідеї.
– Ну добре. Від започаткування унікальної технології Семеном Антонцем до органічного сегмента набігло дуже багато людей, які виробляють органічну продукцію, перевірити якість якої споживачам неможливо…
– Є і серед них ідейні люди, наприклад, Олександр Ющенко, власник «Галексагро». У нього дуже успішний меблевий бізнес, гроші від агро йому погоди не роблять, але він хотів спадковості бізнесу. Батько його був головою колгоспу. В нього було бачення, що він хоче свою молочку зробити на внутрішній ринок, повністю органічну й натуральну… Проте такі проєкти можна робити, коли в тебе є запас міцності. А інші компанії… Я от фразу від одного такого виробника почув: «Товар, що за якістю підходить клієнту»… Начальник відділу великої компанії скаржиться: ой, що ж це робиться, у нас поле 250 га органічного соняшнику, а на ньому 5 га фермера-одноосібника, і той фермер вносив хімію, а вона потрапила на наш соняшник, і ми тепер не можемо продати… Я думаю: він що, фермер, з літака свої 5 га бризкав? Чимало трейдерів домовляються з фермерами про вирощування продукції з 20 %-вою надбавкою, а ті частково застосовують мінеральні добрива, пестициди… В Україні, здається, 380 тис. га сертифікованих для органічного виробництва земель, але ідейних землеробів, гадаю, і 38 тис. не буде… Це бізнес. Сертифікати видають «Органік Стандарт», швейцарська Bio Inspecta, ще з десяток відомих структур… На світовому ринку компанії, які вирощують органічну продукцію, іноді демпінгують, оскільки, наприклад, на росії, в Туреччині є люди, які вирощують органічну продукцію тому, що в них немає коштів на придбання хімії, а більші компанії її скуповують і продають. Там просто в порту роблять аналіз, немає хімії – в один бік, є хімія – в інший. Словом, я знаю, можливо, людей п’ять, які керуються ідеєю. Інші бачать у цьому бізнес. Не розумію, як людина, котра розповідає, що в неї в сівозміні соняшник, пшениця, кукурудза, трошки сої та льон, може твердити, що вони так 10 років працюють і збирають по 10 т пшениці. Кожний власник бізнесу має власне бачення і власні амбіції… У нас ніколи не було мети бути найбільшими або найтитулованішими в органічному виробництві. У кожного своя модель. Для того щоб перевести землі в органічні, треба перетерпіти перехідний період, бути готовим до фінансових утисків…
ЗЕМЛІ БЕЗ ХІМІЇ КОШТУВАТИМУТЬ СПРАВЖНЮ ЦІНУ… ЗА ПІВ СТОЛІТТЯ?
– Скільки у вас зараз землі?
– Шість з половиною тисяч гектарів. Це все земля, на якій Семен Антонець створив свою унікальну систему землеробства. На ній не було хімії понад 40 років. Це єдине у світі господарство, де не було хімії на землях сільгосппризначення у таких масштабах.
– А було ж більше колись?
– Було близько восьми тисяч, але місцеві фермери іноді вирішують займатися господарством самостійно…
– І не продовжують договір оренди. Проте чи усвідомлюють вони, яку землю отримали?
– Для більшості людей земля – просто засіб виробництва. Люди рахують, скільки вони зароблять, якщо будуть здавати в оренду, скільки – якщо господарюватимуть самостійно, скільки – якщо без договорів будуть здавати в оренду вчорну… Слід визнати, що фермери у нас виросли, купуючи «в холдингів» дешеві, тобто вкрадені, ресурси; хтось піднявся, господарюючи на чорному налі, не платячи податків. Вони реально породили таку ситуацію, а тепер вимагають підтримки…
– Як ви думаєте, скільки у вас повинен коштувати гектар землі? За нормативною оцінкою?
– Та вона ж така сама, як у сусідів. Тут скільки людей, стільки й думок. Хтось пропонує оцінювати за вмістом гумусу, елементів, хтось – за кількістю насіння бур’янів… Я вважаю, товар коштує стільки, скільки за нього готові заплатити на ринку. В Полтавській області плюс-мінус $ 2 тис. за гектар.
– А є продажі по Полтавській області?
– Прецеденти є. Поки що не паї, а земля для ведення особистого господарства… Учасники АТО багато землі набрали й винятково для того, щоб продати…
– Ви бачите якийсь рух із початком ринку землі?
– Люди перебувають у різних життєвих ситуаціях… Якщо в людини купа кредитів висить, він розцінює землю як єдиний спосіб вирішити свої проблеми… Ми платимо 11 % від нормативно-грошової оцінки, тому людина за 10 років отримує повну вартість. А є ж регіони, де компанії платять 15–20 відсотків, де нижча нормативно-грошова оцінка. Навіть коли кладеш гроші в Швейцарський банк, то не отримуєш %, а платиш банку за зберігання грошей, а в нашому випадку актив орендодавця капіталізується і він отримує орендну плату, яка зростає відповідно зміни нормативно-грошової оцінки або тенденцій ринку.
– Це земля, в якій 40 років органічної ідеї, в якій неповторний досвід Семена Антонця. І це ретельно зберігається. Як ви особисто її оцінюєте?
– Я про це думав. Тут питання ціни й цінності. Для мене це надзвичайно цінно. Це викохана земля. А людині, яка не живе в селі, орієнтиром слугує нормативно-грошова оцінка: от, дайте мені стільки. Я гадаю, це питання буде актуальним років через 50, коли земля вже набуде практики приватної власності… У багатьох місцях земля, яка обробляється так, як зараз – за інтенсивними технологіями, буде доведена до ручки, а наша земля по родючості та інших параметрах буде набагато краща. Тоді можна буде говорити про істотну ринкову різницю.
– Ви знаєте… Сучасний світ так влаштований… Раніше, щоб збудувати завод, витрачалося років п’ять-десять, поки проєктування, узгодження, будівництво, обладнання, пусконаладка… Сьогодні ти можеш купити готовий завод, поставити модуль – і мати виробництво за три місяці. Колись, якщо було бажання чомусь навчитися в Голландії, треба було спланувати поїздку, провести листування з приймаючою стороною, отримати візу, купити квитки, дістатися туди й вивчити потрібну технологію з перекладачами… Сьогодні ти можеш зробити це за 5 хв в онлайні. Я вважаю, це не 50 років, цінність ваших земель. Ми з вами точно це побачимо значно швидше. Я думаю, наступного року і 2023-го земля коштуватиме в середньому $ 3 тис. за гектар, від 2024-го це буде $ 5 тис… Проте ваша земля повинна коштувати від 10 і вище.
– Я повторю: це залежить від того, хто з якою метою купує землю. Якщо хтось поділяє наші цінності, для нього це дуже дорогий актив. А якщо хтось просто планує вирощувати кукурудзу, для нього немає сенсу в якості земель. Відповідно, це не буде його конкурентною перевагою, його не цікавить, що було на цих землях до нього. Я не думаю, що в нас в Україні вартість земель дійде до $ 5 тис. за гектар.
– Звичайно дійде… Це ж не реалії економіки, а агресивний вплив фондового ринку. Почали грати на підвищення – і пішло. У нас інші ланцюжки. От є 300 гектарів, їх можна забрати, то бігом давай. А навіщо? Потім розберемося. У крайньому разі перепродамо.
– Так, у мене є знайомі, які просто мають гроші й не мають жодного стосунку до сільського господарства. Дзвонять: «Що там відбувається? Давай землі купимо». Ринок буде цікавим. Зараз буде багато компаній, які скуповуватимуть землі, консолідуватимуть і продаватимуть… Можуть бути різні сценарії розвитку подій.
БАГАТЬОХ МІСЦЯХ ЗЕМЛЯ, ЯКА ОБРОБЛЯЄТЬСЯ ТАК, ЯК ЗАРАЗ – ЗА ІНТЕНСИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ, БУДЕ ДОВЕДЕНА ДО РУЧКИ, А НАША ЗЕМЛЯ ПО РОДЮЧОСТІ ТА ІНШИХ ПАРАМЕТРАХ БУДЕ НАБАГАТО КРАЩА.
СИСТЕМА, ЩОБ ІСНУВАТИ, ПОВИННА РОЗВИВАТИСЯ
– Як Семен Свиридонович оцінює ваше господарювання? Адже ви розвиваєте його систему, змінюєте елементи в сівозміні… Наприклад, ввели сою, а Антонець, наскільки я знаю, до неї ставиться неприязно…
– Ну як Семен Свиридонович може оцінювати сою, якої раніше не було. Сої в нас не так багато. Загалом, чому б йому не схвалювати, адже розвивається саме його система, дещо осучаснена. Ми не відходили від її базових принципів. Просто його система створювалася в ідеальному світі, коли не треба було платити орендну плату, конкурувати. Тоді можна було створювати модель перфекціоніста, а зараз є й питання економічної доцільності. Світ змінюється, змінюється кон’юнктура.
– Якщо ви кажете, що зустрічаєте практичний підхід, коли люди розглядають землю як засіб виробництва і не більше того, то, напевно, вам самим варто купувати такі паї?
– Так ми цим і займаємося, коли люди приходять і пропонують, кому потрібні терміново гроші. Проте на Полтавщині активного продажу немає, люди не зацікавлені позбутися землі. Ми не збираємося виходити з цього бізнесу.
– Дивіться, як зійшлися чинники… Органічне виробництво у світі розвивається, попит зростає. Змінюється клімат, зростають ризики. Ростуть ціни на сировину та енергію. Ще й ринок землі відкрився. Як ви збираєтеся господарювати й діяти найближчими роками?
– Сільське господарство прекрасне тим, що задовольняє базові потреби людини, без чого людина жити не може. Ми весь час зміцнюємо фундамент піраміди Маслоу. Це ті самі поняття, ціна і цінність. Якщо людина буде голодна, то заплатить і 100, і 150 гривень за хлібину. Галузі, які працюють на забезпечення базових потреб, завжди будуть актуальними. З іншими галузями гірше: от сьогодні електрика є, а завтра – блекаут, криза, електрики немає. Людина не буде сидіти й клацати в Інтернеті, але їсти вона повинна й у кризу.
– Пам’ятаю, ви казали, що в органічного рослинництва є проблеми з вибором насіння, воно ж повинно бути не протруєне…
– Це питання вирішили, через дистриб’ютора CREATIVE AGRO SERVICE, дуже хороших професіоналів, з якими ми ще й стали добрими друзями по життю, ми купуємо органічне насіння SAATBAU. Я надзвичайно задоволений їхнім ріпаком, він погано зійшов, але в підсумку ми зібрали 2,5 тонни. По органіці це просто сенсація – коли ми показали результати європейським партнерам, вони були вражені. На наступний рік теж посіяли насіння SAATBAU, і, я переконаний, насипле понад три тонни. Ми також вирощуємо сою SAATBAU, вона у нас не потребує мінеральних добрив і дає хороший урожай, і чекаємо на новинки, кажуть, вони вивели на ринок ультраранню сою, з вегетацією 80 днів. Уже посіяли й озиму пшеницю SAATBAU.
ПОЗИЦІЯ ВЛАСНИКА БІЗНЕСУ
– От ваше господарство… Воно таке, як ви хотіли? Чи це ті породи великої рогатої худоби? Чи ваші кури, ломан браун, саме ті, яких ви хотіли? Чи все у вашому господарстві складається в гармонійну систему та відповідає вашим бажанням?
– Чесно кажучи, ніколи не замислювався. Я гадаю, господарство – не кінцева точка, до якої ти прагнув, це – шлях, шлях змін й удосконалень. Відносно змін у зовнішньому середовищі все розвивається. Мені подобається те, що ми маємо, й те, як вирощуємо продукцію. Раніше горизонт стратегічного планування становив 5–10 років, а сьогодні далі трьох років ніхто не планує. Зовнішнє середовище дуже турбулентне. У нас 6 тисяч ВРХ – бички, телята, корови. Ми зараз дуже активно працюємо над ефективністю, там теж багато ресурсів.
– Вас усе влаштовує як власника бізнесу?
– Мені здається, якщо ти власник бізнесу і тебе все влаштовує, тобі час виходити з бізнесу. Це від незнання якоїсь інформації тебе все влаштовує… Ми будуємо переробку молочної продукції. Будуємо свій бренд. Виробляємо яйця, кури в нас на вільному випасі. Маємо плани створити комплекс зеленого туризму поблизу дачі Короленка. Продукцію реалізуємо і через мережі (крупи, яйця, м’ясо, молоко, борошно), і в елітних магазинах.
– Переробка – це надзвичайно перспективно… Візьміть тонну вантажу, довезіть до порту – це ж надзвичайно дорого. Враховуючи наші чорноземи, ми, Україна, могли б стати найбільшим у світі виробником органічного продовольства. Чому ж далі вирощуємо сировину, яку переробляють в Італії, Туреччині?
– Це не економічне питання, а політичне. Коли Україна по олійних культурах стала не виробником сировини, а виробником олії, держава ввела вивізне мито, це дало можливість зберегти МЕЗи. Це політична воля, коли країна береться розвивати власний ринок. Вирощувати фуражну групу і заробляти на ній три копійки безсенсовно. Сьогодні кукурудза у світі гірше вродила, і ти заробив. Однак що робити завтра, коли кукурудза добре вродить у всьому світі? Це має бути державна політика. От у Бразилії, поїхали наші аграрії подивитися, триста кілометрів їхали по ґрунтовій дорозі й приїхали до величезного елеватора. Там люди порахували: половину ціни складає доставка до порту. Поставили елеватор біля пасовиськ, два врожаї в рік (кукурудза й соя) – і відгодовують ВРХ, там їх 150 тисяч голів. І худобу навіть не везуть, переганяють до порту. У нас ніхто нічого не рахує. От є у нас гіганти, як «Кернел», котрі можуть впливати на світові ціни. Проте в органічному виробництві жодна компанія не може впливати на світові тренди. Бути сировинним придатком – не думаю, що це далекоглядна стратегія.
ПЕРЕД ВІД’ЇЗДОМ
Приїздив якось Міхаель Хорш до «Агроекології», подивився на господарство, на систему Антонця… А потім пішов на ферму, моментально зв’язав ланцюжки й сказав: «Я бачу в цій землі лише один недолік – вона не моя. Я гадав, зустріну тут ідеаліста, який плекає власний задум, а зустрів генія сільського господарства». А Хорш – не просто виробник техніки для сільського господарства. Він мислить масштабами планети.
Я іноді купую в «Гудвайні» м’ясо та яйця «Агроекології», і мені приємно, що український виробник не просто рівняється з кращими світовими зразками – перевищує їх, і ніхто в світі вже не зможе 40 років вирощувати продукцію без хімії.
Це наша, українська, цінність. Ніхто до цієї вершини не піднесеться. 
