Цукор з кавунів
У які ж чудові часи ми живемо!
Я зупинився в Градизьку на площі, де обтягнута еротичним трико по літній спеці жіночка з формами продавала кавуни та дині. 2,50 за кіло! Таке було хіба в старі часи, коли ще звірі говорили. Я закотив у багажник пару кавунів по 13–14 кілограмів.
І я сидів на веранді, заплетеній ґліцинією, і їв той кавун, і пригощав друзів, що приїздили з сусідніх агрокомпаній. І сусідів із села, і котів би пригощав, які постійно крутилися під ногами та пильно вдивлялися, чи не їм я якої ковбаси, а кавуна вони не хотіли. Таке воно було солодке.
Ви ж знаєте, що був колись такий виноград, що з нього цукор добували. У ті часи, коли цукор везли з тропіків, тростинний. Однак до войовничої Франції не везли, оголосили їй санкції. Наполеон же черкнув пером і запустив 40 цукрових заводів, тож пішов у Європу буряковий цукор. І згадав я це, заливаючись кавуновим соком, подумавши, що цього року ми могли б добувати цукор і з кавунів…
У які неймовірні часи ми живемо.
У травні минулого року ціна на газ у Європі була близькою до нуля, тобто продавцям треба було доплачувати покупцям за зберігання, настільки впав попит. Тоді б треба було нагрібати газу по вінця. Проте хто ж думав, що в жовтні 2021-го газ поставить у Європі ціновий рекорд – 1500 доларів за тисячу кубів. А газом же люди сушать кукурудзу, яку саме збирають. Європейці вже збирають міждержавне віче щодо енергетичної бідності, можливо, щось придумають. Щось там придумають США, адже їх ідея постачати в Європу зріджений газ саме тепер потрібна, а потім газ може й від’ємну ціну мати. Напевно, напружиться Норвегія, місцевий постачальник. Бач, наступили на граблі.
Знаєте, де в Європі найбільші поклади газу? В Україні.
Щасливі ті громади, на території яких видобувають газ. Такі громади називають «Кувейтами», їх багато і на Полтавщині, куди я приїжджаю кавуна з’їсти. От тільки з незрозумілих причин не ведеться розвідка газових родовищ та не збільшується видобуток.
Уявляєте? Купуєте ви пай землі, а там, у глибині вашого паю, мільярди кубів газу… По закону надра вам не належать, але за доступ до надр ви можете дорого продавати квитки тим, хто має мандат від держави на видобуток газу.
Шаленої штовханини за купівлю та продаж землі після відкриття ринку не спостерігаємо. Потихеньку хтось щось купує. Рідко-рідко хтось щось продає. Ціна від півтори до трьох тисяч доларів за гектар нікого не цікавить. Та й, щиро кажучи, і десять тисяч доларів – теж ціна нецікава. Тому що це гроші, які можна отримати раз у житті. А хто хоч раз вибирався з села до райцентру, знає, що вартість паю у два гектари не дозволить купити всі скарби світу. Тому й продають землю ті, кому треба на лікування чи просто допомогти дітям у місті, бо по картоплю й цибулю вони вже до баби не приїжджають, ще й зять переробив машину на газ, а той газ, як ми казали, по півтори тисячі доларів за тисячу кубів…
Я вам скажу як виглядатиме ринок землі.
Обмеження у сто гектарів та недопуск до ринку юридичних осіб триматиме ціну гектара на теперішньому рівні недовго.
Перекупники та посередники піднімуть ціну до 5 тисяч доларів за гектар до кінця 2023 року.
А потім ціна підніметься до 7–8 тисяч. До речі, про газ… В один день жовтня ціна вилізла до 1940 доларів за тисячу кубів і в той самий день упала на 650 доларів, до 1290. Так що з землею – акуратно. Продавайте, якщо знаєте, що робити з грошима і маєте нагальну потребу або план. Якщо не маєте, то знайте, що гроші може з’їсти найгірший їх ворог – інфляція. А не та міль, що у вас крупу зжерла.
Жовтень, і закінчуються кавуни.
І починається опалювальний сезон. До речі, вугілля теж пробило рекордну ціну і начепило цінник 300 доларів за тонну.
А є ж мудрі люди, які поставили опалювальні котли на соломі та на щепі, нормально опалюють контору, школу, пів села. А є ж мудрі люди, які активно вирощують енергетичну вербу, які поставили сонячні електростанції, які не хочуть залежати від цін на газ або бензин чи дизпаливо.
Цей досвід ми будемо знаходити та поширювати.
Ви ж уявіть собі, як попала Великобританія: після виходу з ЄС звідти поїхали всі заробітчани, поляки, українці, й там настав транспортний колапс. Нікому довезти бензин на заправки. Бензину немає. Тому «швидка» не може рятувати життя, продукти не підвозять до магазинів, полиці порожні. Наступна новина прийшла від британських тваринників, немає м’ясників, щоб обробляти свинні туші. Тому британці притьмом видають 5000 ліцензій для водіїв на в’їзд і роботу, 1000 ліцензій для м’ясників… Проте ж поки люди знайдуться, поки доїдуть, влаштуються… Скільки голів політиків полетить. Скільки людей у лікарнях помре. У скількох людей на якийсь час буде зіпсоване життя.
Усе це відбувається через низьку якість управління, непередбачливість. Процес виходу з ЄС в англійців тривав від 2016 року. З того часу не можна було збагнути, скільки і яких робітників поїде? Де виникнуть вузькі місця?
Для цього ми й створили журнал. Щоб ви розуміли, що і як слід робити, про що думати, а що викинути з голови, як старий віник.
І ще для того, щоб, коли пропаде електрика, ненадовго чи надовго, і завалиться Інтернет, як завалилися зараз фейсбук та вотсап, щоб у цей час із вами був журнал. Якщо є журнал і свічка, ви не самі у цім світі. Якщо свічки нема, напишіть нам, ми з наступним журналом надішлемо вам свічку або ліхтарик.
Я нагадаю вам про що ми пишемо і як.
Ми друкуємо мапи землі по областях, якість ґрунтів, вартість землі, консолідацію земель, робимо це разом зі Smart Farming, але зараз важко працюємо, щоб додати ще карти води, опадів та ґрунтових вод і карти корисних копалин. Отже, Сумська область, яка була в минулому номері, буде доповнена незабаром. У цьому номері – Вінницька область, але й вона також буде доповнена двома картами в майбутньому. Ви розумієте навіщо вам ці карти – всі ці балачки про газ були не так просто.
Далі в нас іде земельне право, яке постійно вдосконалюється та оновлюється, юристи та експерти розбирають складні питання ринку землі, тому що наше завдання – зробити ринок зрозумілим і чесним. І ми ще дуже далеко від вирішення цього питання.
Далі у нас іде рубрика – як депресивній громаді стати успішною. Як люди живуть у громадах, як розвивають самоуправління, як формують бюджети й утримують школи, лікарні, дитсадки. Якими ідеями та проєктами діляться. В цьому номері ви прочитаєте, як захисники України, учасники АТО, йдуть у голови територіальних громад, як несуть у самоврядування бойовий досвід; ви прочитаєте, з чого почала свою діяльність Козівська громада, загалом, там цікаво, там корисно, читайте.
Потім ми йдемо до, власне, використання земель для вирощування культур, як агрофірми й фермери повинні дбати про родючість та якість землі, щоб її ринкова ціна зростала. І цього разу ми йдемо в глибини землі, знайомимося з методами Ніла Кінсі.
Наші залізні друзі, наша техніка – передостання рубрика журналу, де ви дізнаєтеся про техніку завтрашнього дня, яка прийде на поля, іноді прийде без пілотів і водіїв. Однак вам доведеться керувати нею з комп’ютера, можливо, з веранди, поїдаючи кавун.
Завершуємо журнал здоровим способом життя і культурою, бо навіщо ж ми з вами живемо на землі. В цьому випуску починаємо співпрацю з надзвичайно мудрою й цікавою Дарією Озерною, яка є відомим автором книг про здоровий спосіб життя, і моїм другом Іваном Леньо, фронтменом Kozak System, майбутній альбом яких називається «Земля, вітер, вогонь».
Як і ринок землі, ми тільки розгортаємося і тільки розправляємо крила. Далі буде цікавіше й цікавіше.
Передплачуйте нас. Передплачуйте ваш власний журнал. І терміново напишіть, якщо вам треба вкласти до журналу ліхтарик.
