Земля жива. Люди повернуться
Земля, просякнута кров’ю.
Земля, отруєна порохом й уламками свинцю, ракет, снарядів…
Я колись бачив такі землі під Верденом – там досі не ростуть дерева.
Коли стало можна вирватися з Києва, порожніми вулицями якого в лютому і березні я блукав у самітності, стояв у чергах до аптек, байдуже слухаючи звуки вибухів, навчаючись розрізняти прильоти й ППО, то рушив Черкащиною, Полтавщиною в хатку на Кременчуцькому водосховищі.
І я відчув, що земля живе. Прокидався сад, відкривалися квіти. Гули бджоли.
І ми повинні жити – люди, діти, країна.
Інакше – за що ми воюємо.
Журнал тоді, в лютому 2022-го, не вийшов. Не було мови про ринок землі, не жили звичним життям громади.
Всі працювали для фронту.
Сьогодні всі працюємо для Перемоги.
Ми платимо страшну і величезну ціну за Перемогу. Гинуть найкращі з найкращих, ми втрачаємо найдорожче, що є в державі, – її людей. Справжніх Героїв. 7,9 мільйона наших громадян сьогодні за кордоном, біженці.
Однак ми розбили кацапів під Києвом, потопили їх флагман у морі, звільнили Харківщину і Херсон, палимо їх сотнями в місцях скупчення. Ми маємо всі шанси зламати хребет москальській гадині, з нами весь світ проти руского фашизму, зброю та набої нам підвозять з усього світу.
Проте в цій війні ми втрачаємо за сотню свинособак десять наших Героїв…
За рік ми виростили неабиякий урожай. Не змогли його вивезти через блокаду портів. Однак землю, котру не віддали ворогу, використали як треба, вона вродила. Було багато дощів.
Земля навіть трохи продавалася. Хтось продав пай, хтось мале господарство, не в змозі звести кінці з кінцями.
Громади отримують повістки, зустрічають на колінах полеглих воїнів.
Ракети летять і до Львова, і до Тернополя, і до Хмельницького – безпечного куточка в Україні немає. Влада на місцях працює: і на Хмельниччині, й на Черкащині, й на Київщині.
Такої віри в ЗСУ і Перемогу в Україні ніколи не було. Майже одностайно люди виступають за вступ до ЄС і до НАТО.
Всі свідомі, що після Перемоги буде важкий період наведення ладу нагорі, очищення від зрадників і пристосуванців, олігархів і корупціонерів, і буде надзвичайний підйом, відновлення зраненої країни. Як зараз іде до України зброя, так підуть гроші, технології, будматеріали.
Повернуться люди.
Це величезна відповідальність для всіх нас і нечуваний фронт робіт – створити модерну країну на руїнах совка.
Україна сьогодні – форпост демократичного світу. Наша незламність надихає інші країни, повертає Європі дух мореплавців і революціонерів.
Наша земля – свята, оспівана легендами. Вона повинна квітнути й годувати світ.
Тому ми випускаємо журнал, який несе слово надії людям.
Людям, які вірять і воюють.
Головний редактор
