Олексій Васильченко: «Треба не економити, а ефективно витрачати!»

Олексій Васильченко, керівник агрофірми «Маяк» у селі Піщане на Черкащині, хвалиться: «Ми чи не єдина громада, де в голови терито­ріальної громади немає заступників! Жодного! І ніколи не буде – не дозволимо». Теза, що управлінського персоналу має бути якомога менше, а землі в громаді – щонайбільше, стала кредо цього керівника. Нині він просто змушений грати роль «небайдужого громадянина» – адже саме бізнес сьогодні володіє належними компетенціями для того, щоб ефективно контролювати владу.

ГРАТИ НА КОНКУРЕНЦІЇ

– Як громадам запобігти загрозам сучасного феодалізму, коли ландшафт у всіх аспектах існування територій формує потужний бізнес? Як позбутися залежності від одного монополіста?

– Громаді потрібен грамотний менеджмент зі стальними яйцями. Треба не гратися з людьми й не годувати їх популізмом, а чесно пояснювати механізми та перспективи.

Села завжди трималися навколо підприємств, що вижили. Зараз, коли об’єднали ТГ, ми прибутковий податок повернули селу. Проте що з того, якщо підприємств там немає?

Основним джерелом наповнення місцевого бюджету має бути земля. Тому найбільшою помилкою було роздавати по 2 га. Чисте окозамилювання та популізм. Ти що, на 2 га бізнес зробиш? Ні. Однак це забрало в села джерела доходу.

От у нас у селі Піщане на момент об’єднання було 3 тис. га комунальної землі. А в СТГ, де ще сім населених пунктів, тепер разом 4,5 тис. га.

Якби свого часу тут роздали землю, то сьогодні в громаді не було б перевиконання бюджету. А ми ділили нещодавно 18 млн грн вільних залишків при бюджеті в 65 млн грн. Навіть до створення ТГ у нас у селі було перевиконання понад 3 млн грн! Бо берегли землю. Жодного гектара не надали у власність!

Що ти будеш на аукціони виставляти, якщо все роздав? От і доводиться йти в залежність до великих підприємств, ходити з протягнутою рукою.

Не стомлюся повторювати: люди мають зрозуміти – розвиток громади можливий тільки за наявності комунальної землі. Саме ПДФО питання наповнення бюджету в ТГ не вирішить.

– Чи означає це, що громадам варто купувати землю?

– Так! Якщо є ресурс, обов’язково треба купувати!

Мені як бізнесмену це також цікавіше, адже простіше взяти в оренду в ОТГ. Я не прихильник купувати землю, забирати гроші з обороту. Я бачу, що це дурня. 2021 р. купив гектарів 60. Середня вартість була 55–65 тис. грн. Це означає, що близько 3,5 млн грн витратив на землю! А міг би вкласти в трактор чи цех.

– Як громадам підняти ціну оренди своєї землі?

– Що таке ціна землі? Це, зрозуміло, розмір, місце розташування, якість ґрунту. Проте найголовніше – конкуренція. Якщо конкуренції немає – хоч танцюй, хоч співай. Аукціони не відбуваються.

Дуже важливо створювати конкуренцію! От у нас на перші аукціони виставляли не ділянки – сміття. Як не кущі, то під затопленням. І де планували взяти 300–400 тис. грн, ми отримали 2,3 млн грн. Тому що вчасно використали амбіції бізнесменів, грали на конкуренції.

– Що робити тим, у кого немає конкуренції?

– Шукати й виставляти правильно. Як мінімум у потрібний момент готувати документи. Не коли завгодно, а коли ділянка може бути цікава ринку. Я це постійно пояснюю в виконкомі.

– Скільки «Маяк» орендує комунальних ділянок? Яка земля цікавіша бізнесу: пайовиків чи ТГ? Адже відомо, що за кожну, крім офіційної оренди, доводиться платити не­офіційний «соцпакет».

– Ми 35–40% від свого банку орендуємо комунальні землі. Ціна приблизно на одному рівні. Проте з погляду бізнесу комунальні ділянки цікавіші, менше мороки.

«Соцпакет» для пайовиків – це загравання. По офіційному договору платять менше. В бюджет попадає менше. Людина начебто більше отримує в кишеню, але в результаті живе в убитому селі без інфраструктури. Немає клубу, школи, дороги. І це точка неповернення в розвитку громади.

З іншого боку, доріжки, газончики, які ви бачите в нашому селі, – це все ми коштом підприємства робимо. Тому що інакше я не затягну сюди робітника. Я повинен створити умови.

У нас 27 гуртків у клубі! Якщо деякі чиновники бачать у цьому тільки витрати, то я розумію, що людина, якій немає куди відправити дитину, сюди на роботу не піде.

У БІДНЯКІВ ГОСТІ НЕ ЗАЛИШАТЬСЯ

– Як селу виграти конкуренцію з містом за робочу силу?

– Нам потрібні не робочі місця, а ефективні робочі місця з високими зарплатами. Знаєте, чому не вкладають у перероблення? Називають безліч причин, але головна одна. Бо робити немає кому. Людей немає.

Так, чим більше ми йдемо в роботизацію, тим менше нам потрібно людей. Однак потрібні фахівці. Як ми їх затягнемо в село? Потрібен соціум, дорога, клуб тощо.

Тому я дивлюся на культуру й освіту як на галузі, що розвивають території. Часто в ТГ сидять люди, котрі бачать у цьому марні витрати бюджету, те, на чому варто економити. Я б слово «економити» викинув із лексикону! Треба не економити, а ефективно витрачати!

ХОЧЕТЕ ПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО? БУДУЙТЕ СІЛЬСЬКИЙ КЛУБ!

От мені в адміністрації кажуть: «А в місті гуртки платні». Так це слід виставляти як нашу перевагу: «Приїжджайте до нас, у нас такі можливості»!

– Однак населення у вас велике, звідки береться кадровий голод?

– Нездорова модель. Бо в нас люди торгують на ринку і стоять одночасно на обліку в центрі зайнятості – стажик іде. Я взагалі за диференціацію. Якщо людина не показує доходи – повинна отримувати мінімальний соцпакет, мінімальну страховку, мінімальне забезпечення. Якщо платиш податки – інший, значно, кращий набір.

– Переселенці можуть стати цікавим ресурсом для ТГ?

– Наша громада зробила чотири квартири для переміщених осіб. У двох уже живуть люди з Гуляйполя, працюють тут. Це ресурс, яким варто скористатися. Проте люди можуть залишитися тільки тоді, якщо весь комплекс їх задовольнятиме. У бідняків вони не залишаться!

Тому я як бізнесмен сам ремонтую квартири, запрошую людей. У мене діє програма безвідсот­кового фінансування. Якщо людина працює, платить тільки комунальні.

– Чи може великий та середній бізнес почати працювати як певні хаби для підтримки дрібного і тим вивести його з тіні? Яка тут може бути роль громад?

– От я експортую зерно. Є дрібні виробники, яким найбільшу ціну можу дати тільки я, просто тому, що в мене найближчі потужності зберігання. ОТГ певною мірою також може виступати модератором таких відносин, пропонувати великим гравцям моделі, попросити такої системної допомоги.

Проте це можливо тільки тоді, якщо дрібні учасники платять податки!

Проблема якраз у тому, що ті, хто хазяйнують на 2 чи на 20 га, податки переважно не платять. Тож я, навпаки, принципово таким не допомагаю, нічого в них не купую!

Тому в цю модель у широкому сенсі я не вірю. Ніхто не буде з дрібними гравцями домовлятися. Це люди, які не знають, що таке виконувати зобов’язання. Підприємство ніколи не погодиться залежати від неконтрольованих партнерів.

– Як розв’язувати проблему кваліфікованого менеджменту громад?

– Найбільша проблема в управлінні ТГ – фіксована зарплата, яку завжди заплатять.

Варто розуміти, що ТГ – це бізнес-структура. Тільки його мета не просто гроші заробляти. Гроші тільки інструмент. Головна мета, головний продукт – створення на певних територіях відповідного середовища.

Найбільша проблема – в управління ТГ часто приходять люди, які не розуміють, що таке бюджет, наповнення бюджету і найголовніше – як його витрачати? Більшість розуміє, що вони на цих посадах тимчасово. І тому дерибан залишків продовжується. А через 3–4 роки буде наступна хвиля об’єднання. І знову будуть роздавати активи.

До речі, знаєте, як оцінити ефективність ТГ? Поставте тільки одне запитання: хто опалює школу, сільраду, комунальні заклади? Якщо це комунальне підприємство, то діло хоч якось пішло. Якщо приватна компанія – це ознака кризи й некомпетентності.

– У вас є таке комунальне?

– Мені казали – не вистачає грошей. Ок, я стимулював створення – пообіцяв подарувати чотири котли. Віддав один, за рік навіть не під’єднали.

От чому таких виробничників, як я, не люблять у владі? Ми вміємо рахувати й порівнювати. Якщо я ремонтую асфальт у себе на території, то знаю, скільки це коштує. Тому і владу заставлю це робити. Отже, в результаті при ремонті дороги в селі весь асфальт у нас поїхав через ваговий контроль, зріз – через ваги…

Проте що погано – я як бізнесмен бюджет наповнюю і ще повинен витрачати час, щоб контролювати ефективне його використання!

– Чому не працює запит знизу?

– Це натура: всі розказують, що їм винна держава, і вимагають: дай мені. Потрібно перевиховувати, показувати, звідки гроші беруться і як працюють.

От ми на етапі об’єднання ТГ в одному селі закрили школу, де вчилося всього близько трьох десятків дітей на 11 класів. 5 тис. кв. м – 4 млн грн треба було доплачувати на утримання. Ви уявляєте, що тут було? Думаєте, багато людей бажають поміняти роботу в школі з одним учнем у класі на школу з двадцятьма? А зарплата однакова. Покришки палили!

Знайшли структуру, якій віддали в оренду комплекс майже безплатно. І тепер замість витрат отримуємо додатково 3 млн грн у бюджет ПДФО.

Менеджмент ТГ має постійно пояснювати людям, звідки беруться гроші та як розвиваються території. Час позбутися популізму.